Приручаю вдохновение

Поки є трохи натхнення, напишу про феномен Еміратів, з яких нещодавно повернулася. Бо читаю зараз книжку Jim Krane Dubai і не перестаю охати й ахати. Круту країну побудували, що й казати. Переказую все за цією книжкою.



( Read more... )

Дорога Тбілісі-Єреван по мальовничості може потягатися з якимось Амальфійским узбережжям чи норвезькою "дорогою троллів". М"якенькі і пухнасті грузинські пагорби поступово вищають, суворішають, подекуди нависають стінами з обох боків. Дорога в"ється серпантином прямо під обривом, а над машиною змикають густе осіннє листя дбайливо висаджені дерева. Містечка й села туляться у вузеньких розщелинах, навіть не в долинах, а прямо по схилах, де низовини вистачає лише дорозі і невеликій бурхливій річечці. Навіть гірські корови вже не стрибають по узгір'ям, як у Грузії - закруто.

Потім гори трохи розступаються, відкриваючи оксамитові пасовиська і величні вершини. Мало де я бачила таке різноманіття і красу рельєфу (90 відсотків території країни знаходиться вище 1000 м над рівнем моря). Тільки іноді дуже хотілося прибрати з Вірменії іржаві каркаси недобудов, руїни радянського минулого, промислові об'єкти апокаліптичного вигляду - щоб ніщо не псувало цих чудес природи...



( + багато пейзажів )

Розповідь про нашу мандрівку Грузією і Вірменією почну з кінця - того чарівного київського туману 26.10.2013, через який літак компанії WizzAir не вилетів з Жулян до Кутаїсі і, відповідно, не зміг привезти нас назад до Києва. Напишу докладно, може, комусь знадобиться.



( Read more... )

Вчора купила собі в Plato прекрасні руденькі оксфорди, а це означає, що... ( і що ж? )

Моя поездка в Москву – свежее доказательство того, что нельзя составлять мнение о городе на основе The Village, топовых блогов и расхожих стереотипов. А мнение рисовало Москву огромным, ужасно дорогим и достаточно бездушным мегаполисом, где обитают либо хипстеры, либо миллионеры в дорогих машинах. Опыт показал, что ближе всего к истине дороговизна – хотя и тут не без исключений в виде Икеи, дешевых книг и абсолютно бесплатных милых «плюшек» для населения. А вот с душой у Москвы как раз все в порядке, как и с чистотой, простором и разнообразием культурной программы. Поделюсь впечатлениями в формате любимых (или показательных) моментов.

1. Начну с моего места обитания, которое во многом, наверное, определило столь "интеллигентные" впечатления от города. Жила я скромно, в главном корпусе МГУ (ну ладно, не под самым шпилем, в правом крыле), где живут наши родственники, сотрудники МГУ то ли в третьем, то ли в четвертом поколении.

Вид из окна моей спальни и с подушки в потолок:)



( +16 )

Ще коли я викладала переклад, знайшла цікаву інформацію: практично кожен народ вважає, що в його мові є неперекладні слова, зрозумілі тільки носіям мови в п’ятому поколінні, тісно пов’язані з душею народу, невід’ємні для кожного, хто вважає себе його частиною. При цьому інші народи спокійнісінько собі ці поняття перекладають, міркуючи, що навіть коли переклад не зовсім точний, мізерною різницею можна знехтувати. Проте можна з повним розумінням пояснювати бразильцю, що таке «саудаде», або росіянину, що таке «тоска», а ті прослухають і відреагують: «Ні, нічого ти не розумієш…»

Кілька таких турецьких слів було вивчено нами під час стамбульської подорожі і підготовчих досліджень. Тож, не претендуючи на правильну чи вичерпну інтерпретацію, поділюся першим з них, адже слово доволі потрібне і вже міцно ввійшло в наш особистий вжиток ( - кейїф )

По френдстрічці вже прокотилася хвиля захоплення Курсерою. Я не менш захоплено піддакувала про себе, але стримувала свої відгуки, поки не підтягну всі хвости по своєму першому курсерівському курсу "The Language of Hollywood". Річ у тім, що свій сертифікат за нього я отримала ще в березні, але трохи змахлювала і повгадувала відповіді, не додивившись всіх заданих фільмів. Ось нарешті додивилася, тож звітую!

Почнемо з кінопрограми. В межах курсу ми мали переглянути 10 фільмів, 9 з яких були випущені з 1928 по 1955 р. (+1 сучасний, 2002 р.), 2 - німі, 6 - чорно-білі. Ось повний перелік, хронологічно зліва направо:



( далі під катом... )

Після Ніжина маршрут повів мене прямісінько до Луцька, де мене чекав насичений важливими подіями Великдень і більш розслаблені сусідні дні. Ми гуляли напівзатопленим парком і розмовляли про те, кому прийшло в голову побудувати місто серед боліт. (Ви не бачили аеро-фото Луцька, коли сніг ще тільки зійшов? Ось вони, ці хоробрі траси і будиночки, що з усіх сил пнуться навшпиньки, аби визирнути з води!)

Хоча діло то невеселе, і більшість мешканців міста мала від паводку ті чи інші збитки, на час мого приїзду нам лишалося тільки милуватися сонячними зайчиками, що танцювали по водній поверхні - звісно, в непередбачених для цього місцях. Навколишні пейзажі у точності відповідали гімну Волині "Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна", який я почула напередодні на сімейному святі у виконанні Волинського національного хору і повторила під час прогулянки парком, під акомпанемент вуличного музиканта. Я черговий раз згадала своє волинське коріння (воно в мене справді є!), стрибала і щебетала, а серйозну місію фотографування віддала Богдану, так що світлини тут в основному його.



( ще фото... )

Пости про Стамбул ще не вичерпалися, але прийшов час чимось їх розбавити. Тим більше що сьогодні в нас відбулася остання і дуже особлива пара з курсу "Професійний переклад" (про який отут вже писала. Дуже дякую тим, хто тоді відгукнувся, хоч їх було не так багато, але якраз ці люди дуже допомогли).

Отже, курс успішно пройдений, з студентів сьогодні зібрані захоплені відгуки - а мої захоплені відгуки пишу вам в ничку тут. Що й казати, приємно поговорити з розумними людьми на цікаві теми! Поділилася з ними усім досвідом, який тільки змогла згадати (і чому я раніше не виписувала цікавих прикладів з своїх перекладів?), начиталася їхніх проб пера (вдалих і не дуже), навіть зробили за наш стислий час кілька демонстраційних спроб послідовного і синхронного перекладу. І дуже надіюсь, що хоча б третина чи чверть з них таки матимуть справу з перекладом у житті, бо потенціал є.

( зазирнути в молоді розумні очі... )

Коли ми, занесені снігом, вчасно не вилетіли, то вирішили використати час для вивчення мови з книжкою "Турецька за три тижні". Вочевидь, з метою нас вразити, найперший урок надає кілька прикладів характерного для турецької аглютинативного словотвору (коли до слова додаються всі можливі суфікси, часто утворюючи "слово-речення"). Зокрема, речення у заголовку перекладається як "Ви не з тих, кого ми не могли європеїзувати?"

Тут у вас буде спокуса подумати, що таке речення мало корисне для новачків. Але, як ми з"ясували вже на місці, якраз ні! Цей мегакорисний приклад згадувався щоразу, коли ми переходили дорогу, лавіруючи між колесами машин, а також спостерігали численні інші прояви чудернацького й прекрасного сплетіння Європи і Азії, яким славиться Стамбул.



( Кілька замальовок про інший бік Стамбула )