moy_compas: (blue dress)
Сегодня на ст. М "Контрактовая площадь" мне встретился самый профессиональный и приятный то ли коммивояжер, то ли проповедник. Хотя обычно я игнорирую все уличные предложения, а от кришнаитских книг вообще шарахаюсь, на этот раз за пять минут милой беседы я стала обладательницей диска "Ведическое кулинарное искусство" за символические и добровольные 15 грн. Парень по имени Виталий уверял, что любая сумма его не обидит, что он готов подарить мне диск и просто так, лишь бы я сеяла добро в этом мире. Пожалуй, придется сеять - в форме шпината с баклажанами, халвы и гулабджамуна:)

Отсканировано 18.03.2013 20-02

кому интересно - содержимое диска, все честно и без сенсаций )
moy_compas: (blue dress)
Я уже писала недавно о синхронности и о том, как все в жизни взаимосвязано. Так вот, если бы мой дорогой просветитель [livejournal.com profile] odyn_owl не подкинул мне не так давно прекрасный фильм "Цвет сакуры", вряд ли я заинтересовалась бы необычным предложением другой просветительницы (которая по-прежнему без ЖЖ :р) Оксаны - посмотреть на японский танец буто в исполнении знаменитого мэтра (сэнсэя? гуру?) Такэтэру Кудо. Все-таки хорошо иметь культурных друзей, не дающих тебе зачахнуть в кулинарии и онлайн-шоппинге:)

Скажу честно, это было одно из самых необычных зрелищ, когда-либо мной увиденных. Неспешный, но при этом удивительно динамичный и до боли трепетный, с ломанными движениями, буто - это танец-переживание, которому нет дела до зрителей (читала, что он часто исполняется вообще без аудитории). При этом школа Такэтэру Кудо - наиболее брутальная, болезненная, с сырыми эмоциями, среди которых, кажется, преобладает агония. Вместо традиционной японской музыки он использует нойз и эмбиент, вместо кимоно - лохмотья. Несмотря на зрелищность и высочайшую технику исполнения, я ни на минуту не сомневалась, что это действительно философский опыт, а не просто перфоманс. Усомниться в этом не давал пронзительный взгляд Такэтэру, выворачивающий душу наизнанку (по крайней мере, тем, кто сидел в первом ряду, как мы).

taketeru kudo

дальше... )
moy_compas: (Default)
Щось мені це Євро все більше і більше подобається! (це, звісно, не стосується результатів вчорашнього матчу, не подумайте!)
Сьогодні були на концерті Ніно Катамадзе, з улюбленими "Мгзавребі" на розігріві, - ми в захваті!

Спершу про ціни. Квиток у фан-зону (не ту, що зазвичай на футболі, а меншу, десь від Пасажу до сцени до Майдані) коштував 150 грн., але за межами фан-зони під поштамтом було прекрасно чутно і видно екран, і навіть трохи видно сцену. Виявилося, що за мінімальну різницю в задоволенні мало хто захотів платити півтори сотні гривень, і під сценою самотньо фанатіло зовсім небагато людей, може 200-300 (?) - навіть образливо для виступаючих. "Мгзавребі" ще відспівали для цієї порожньої клітки, а Ніно після кількох пісень запросила: "Заходьте всі сюди, безкоштовно! Я дозволяю!!!" (Припускаю, що тепер це було трохи обідно для тих, хто заплатив гроші, але ж заздрість погана річ, а шара - хороша:))

Ну і про Ніно - вона неймовірна. Я не вважала себе палкою прихильницею її творчості (в звукозапису) - дещо психоделічні повтори і переспіви мають на мене депресивний ефект. Але в реальності, Катамадзе - це фонтан емоцій, хвиля енергії, що збиває з ніг, шоу одного актора, тріумф унікальності. Такі люди нагадують, що шаблон і формат - не синоніми успіху, а талант не приховаєш. Браво, Ніно! (і надіюсь, тобі нічого не буде за самовілля з безбілетниками:))

DSC00435
moy_compas: (Default)
(поки не почався футбол:))
Багато хто з киян в курсі, що Гостиний Двір на Контрактовій площі - це зараз одна з найгарячіших точок міста. Група активістів зайняло цю гарну і примітну, але роками занедбану пам'ятку архітектури, як протест проти прийнятого міськрадою плану реконструкції Двору і перетворення його на торгівельно-офісний центр. Зараз у напівзруйнованих нутрощах проходить багато мистецьких подій і акцій, кілька з яких я відвідала. Фестиваль документального кіно DocuDays якось не дуже вразив, а от концерт фламенко сподобався!

DSC_6536-tile

ще фламенко і трохи роздумів )
moy_compas: (Default)
Озброєна самим лише айпадом, вчора побувала на Kyiv Sculpture Project у центральному Ботанічному саді. Сподобалось! Скульптур не надто багато, і їх треба ще знайти в тому саді, але вони досить оригінальні, великі і доступні - не відгороджені ніякими страхітливими лєнточками. Нарешті в нас можна ходити по газонах, заходити всередину еспонатів і фотографувати їх в будь-яких ракурсах. Європа! (щоправда, охоронці таки додивляються, щоб еспонатам не вилазили на голови і сильно не замацували пальцями). І вартість - лише вхідний білет у сад за 20 грн, без жодних доплат, на відміну від Арсенале-Бієнале за 80 грн., на які я певно так і не розщедрюсь.

Отже, трохи інстаграмних фоточок. Флагманська скульптура "Будинок знань" іспанця Жауме Пленси. Моя вчорашня супутниця Оксана "прочитала" її зміст як пустоту всередині сучасних людей, але мені вона здалася милішою і оптимістичнішою. Це ж добре, бути відкритим до всього нового, ну і складатися з такого інтелігентного матеріалу як букви (все-таки не чізбургери і навіть не безособові байти-біти:))

photo

ще кілька... )
moy_compas: (Default)
В Києві знову дощ, але сьогодні теплий-теплий. З усіх боків робота, але позаду теплі вихідні, а на вуличці вже зелено-зелено... Так що надія є! Весну черговий раз оголошую відкритою:)



ще трохи фоточок з великодніх вихідних )
moy_compas: (Default)
Раз уж у меня сегодня день жж, расскажу еще об одном интересном событии, на котором мне удалось побывать в это воскресенье. Это был первый спектакль любительской группы театра-школы "Образ", в котором участвует моя подруга Оксана (продолжающая упорно сопротивляться ведению жж-журнала;)) Спектакль состоял из миниатюр, объединенных общей темой "Дети. Старики. Социальные образы". Отличная актерская работа, море юмора и щемящие нотки детства - я в восторге.

Ну а еще, мне разрешили фотографировать, - даже, можно сказать поощрили к этому, - чем я не преминула воспользоваться. Несмотря на технические сложности, получила массу удовольствия! Показываю:)



+9 )
moy_compas: (Default)
Як любителька етнічних розваг, пісеньок, смаколиків і (особливо) побрякушок, не могла я пропустити Дні Марокко в Українському дому. Посилання не даю, бо давно вже скінчилося, а от смаколики і побрякушки покажу.



а вгадайте які капці я мало не купила! не виявилось мого розміру... )
moy_compas: (Default)
Копірайт назви - [livejournal.com profile] rozmaita , яка люб"язно погодилась скласти мені компанію. Не знала бідолаха, на що підписується...
Зізнаюся чесно, на Країну Мрій я не пішла через дощ. Хоча збиралася до останнього - була компанія, був час, але ми чудово заповнили його іншими приємностями. Он виправиться погода, думала наївна я, і поїду я краще на Трипільське Коло.
І хитра погода вирішила мене надурити - взяла і таки трохи виправилась. Принаймні, дощ не лупив нон-стоп, а в суботу зранку добряче припікало сонечко. Тож я вирушила в не дуже близький шлях, озброєна двома фотоапаратами, дощовичком і безмежним оптимізмом. Ах да, ще й вдягнена, як справжня дівчинка:) - в довжелезній спідниці і сліпучо білих босоніжках.

І все було б нічого, якби врахувати один, лише один факт! ну звідки мені, чесній киянці, знати й памятати, що не всюди в нашій країні прокладений асфальт?! і на додаток, ЩО трапляється з землею без асфальта за тиждень рясних дощів... Лише пара гумаків (що припадають пилом в кладовці) - і мій день було б врятовано. І так, мій завбачливий друг навіть казав мені про гумаки... але ж в Києві зранку асфальт був сухесенький...

А під Ржищевом було приблизно отак:



ще роздивитись хляпу... )
Незважаючи на це, настрій був гарний, босоніжки майже відмилися, а хмари виявились дуже фотогенічні. Трохи фоток краси - наступним постом.
moy_compas: (Default)
Роспись по телу по-мароккански:



и по-украински... )
moy_compas: (Default)
Сегодня собиралась на мастер-класс по фотографии, а пришла в результате в скульптурный салон - и вовремя, потому что завтра последний день его работы. Гвоздь программы - Дега - впечатлил меньше остальных. Оказалось, он лепил только три сюжета - балерин, коней и купальщиц, и по двадцать экземпляров каждого немного утомило:) А в целом - понравилось. Обожаю большой зал "Мистецького Арсеналу", который открыт нечасто, так что готова ходить туда уже ради самого помещения...
Вот, пожалуй, любимая скульптура:



еще из понравившегося... )
moy_compas: (Default)
Мне предстоит такая веселая неделька, что я по этому поводу даже проснулась на полчаса раньше...
Сегодня после пар и завтра целый день пригласили переводить на конференции.
Во вторник вечером иду на ТАНЦЫ! Пишу об этом здесь большими буквами, поскольку иду туда уже не первый год. Тащу себя за шиворот и упираюсь обеими ногами. Поэтому, пожалуйста, спрашивайте меня почаще "как там танцы?" - вдруг поможет...
В среду иду на театр теней Pilobolus.
В пятницу - на мой горячо любимый грузинский балет "Сухишвили", который был лучшим событием моего прошедшего года, на который я купила билеты еще четыре месяца назад - и наконец-то время пришло!
В общем, добро пожаловать, новая неделя, я тебе рада!

Profile

moy_compas: (Default)
moy_compas

July 2014

S M T W T F S
  12 345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios