moy_compas: (blue dress)
Купила на подарунок альбом зі старими фотографіями Києва. Гортаючи, зловила себе на тому, що вишукую на всіх світлинах центру одну вивіску - "Гаряче молоко". Такий заклад був на Хрещатику у 80-ті, десь на відрізку між ЦУМом і бульваром Шевченка (де зараз брендові магазини і тимошенківські намети). В меню було дві позиції - гаряче молоко і бублики. Молоко у великих білих порцелянових кружках (практично завжди надбитих, але якщо пощастить - з ручками), гаряче настільки, що дитині вийти звідти з необпеченою ротовою порожниною було майже нереально. Бублики - звичайні великі з дірками, завжди свіжі. Повне меню обходилось десь в 14 коп.

Зараз важко пояснити успіх того закладу, але там завжди стояли черги і я теж, потрапивши до центру, першим ділом волокла маму туди. При тому що холодне обов"язкове молоко в шкільній їдальні я терпіти не могла. Отакий в мене персональний смак Хрещатику. А фото в альбомі не знайшлося, якщо хтось десь бачив в інтернетах - поділіться, збережу для нащадків:)
moy_compas: (Default)
Водій маршрутки - не дуже вже юний накачаний і лисий чоловік в майці і трусоподібних шортах, але без наколок - над лобовим склом, де зазвичай висять або іконки, або порнографічні дівчата, повісив дві картинки. Перша - проста фотографія 10х15 маленької кучерявої дівчинки у кущику дворових квітів. Друга - вирізаний з якогось журналу новенький дерев"яний будиночок. Цікаво: це те, про що я подумала, чи я надто сентиментальна? І друге: скільки треба від"їздити на маршрутці, щоб придбати такий будиночок для такої маленької дівчинки, ну і інших найрідніших?..
moy_compas: (Default)
Очень тронуло сегодня в сети это фото by [livejournal.com profile] kashfayr:



Обожаю Барселону, которую во время моей поездки лишь немного подпортили толпы туристов и изнуряющая жара. И очень люблю туристические города вне сезона... освободившись от людских масс, они снова дышат полной грудью, их моют и убирают, и у них снова зажигается огонек в глазах.

по этому поводу чуть-чуть написалось... ерунда, не судите строго:) )
moy_compas: (Default)
Спочатку котеня зявилось саменьке, і ми ще сумнівалися, чиє воно. Але від цієї сцени всі сумніви зникли - він виявився такою собі зменшеною (і лагіднішою) ксерокопією мами.



Ймовірно, далі буде невеличка серія про мою триденну спробу провінційного життя:)
moy_compas: (Default)
Я їхала в Луцьк на вихідні, налякана гізметео. Очікувала дощ, сніг, вітер і мінусову температуру; з жахом уявляла, як ми стукаємо зубами і тремтимо, всівшись дружнім рядочком на краю ліжка. Але субота, хоч і була похмура, прогрілася великою кількістю людського тепла. А в неділю зранку в наше вікно увірвалося сонце, запрошуючи в парк. А там, а там...

Ці ласкаві промені, в яких хотілось накупатись за всю пройдену зиму... величезні калюжі/озерця під тоненькою скоринкою льоду, в яких наливаються водою дерева, як троянди у вазі... пляжні грибочки і лавочки, що потихеньку заповнюються людьми, щасливі собаки, яких нарешті випустили побігати... що вам казати, дивіться самі! Ще один ідеальний день до моєї колекції.



дивитись далі... )
moy_compas: (atonement)
Выспавшись вдоволь и слоняясь по темной квартире, начала составлять мысленный список всех ненаписанных постов. Теряюсь я последнее время... Жизнь постоянно бурлит, радости сменяются тревогами и наоборот, и этим подтверждается, что я еще жива. И еще, меня окружают живые люди, которых нельзя предугадать, которые сталкиваются друг с другом и со мной, и порой совсем не так, как я планировала. Остается принимать их такими, как они есть, не меняя, позволяя быть самими собой... ну и скромно, нетребовательно надеяться на принятие с их стороны. Наверное, это главное в том самом явлении на букву "л", которое некоторые вчера громко праздновали, а другие тихо обдумывали про себя.

Поскольку слова меня немного подводят, вот вам ссылочки на чудесный, очень созвучный мне пост от [livejournal.com profile] chudisko ,  а также на одни из самых ценных мыслей по теме дня (имхо). И очень хочется пожелать всем побольше любви. Простите, конечно, за банальность, но это искренне. Я такая:)

Committed

Nov. 10th, 2010 12:41 am
moy_compas: (Default)
Я редко успеваю писать отзывы о прочитанном, но поскольку недавно во френд-ленте активно обсуждалась книга "Есть. Молиться. Любить", спешу рассказать о ее продолжении - Элизабет Гилберт "Законный брак" (англ. "Committed").


Аннотация
"Есть, молиться, любить" заканчивается историей о том, как во время своего путешествия на Бали Элизабет Гилберт встретила бразильца Фелипе. Целый год Фелипе и Гилберт поддерживали "междугородную связь". Девяносто дней бойфренд Гилберт провел рядом с ней в Америке, а все остальное время они жили отдельно или путешествовали вместе по миру. Весной 2006 года пара вернулась в США. Прямо в аэропорту Далласа спутник Элизабет был задержан. Представитель таможни разъяснил Фелипе, что он может вновь въехать в страну только в том случае, если женится на своей американской подруге. Все бы ничего, но на тот момент разведенная Элизабет была ярой противницей брака и поклялась, что никогда больше не выйдет замуж.
Из размышлений Гилберт на эту тему и родилась эта книга... 


мои впечатления... )
moy_compas: (Default)



За выходные накопилось столько всего идиллического, что не знаю, за что хвататься и выкладывать:) Свежий воздух, трава. Дети, дети, дети... цветы, цветы, цветы... пишу и чуть не плачу...

Profile

moy_compas: (Default)
moy_compas

July 2014

S M T W T F S
  12 345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios