moy_compas: (blue dress)
Пости про Стамбул ще не вичерпалися, але прийшов час чимось їх розбавити. Тим більше що сьогодні в нас відбулася остання і дуже особлива пара з курсу "Професійний переклад" (про який отут вже писала. Дуже дякую тим, хто тоді відгукнувся, хоч їх було не так багато, але якраз ці люди дуже допомогли).

Отже, курс успішно пройдений, з студентів сьогодні зібрані захоплені відгуки - а мої захоплені відгуки пишу вам в ничку тут. Що й казати, приємно поговорити з розумними людьми на цікаві теми! Поділилася з ними усім досвідом, який тільки змогла згадати (і чому я раніше не виписувала цікавих прикладів з своїх перекладів?), начиталася їхніх проб пера (вдалих і не дуже), навіть зробили за наш стислий час кілька демонстраційних спроб послідовного і синхронного перекладу. І дуже надіюсь, що хоча б третина чи чверть з них таки матимуть справу з перекладом у житті, бо потенціал є.

зазирнути в молоді розумні очі... )
moy_compas: (blue dress)
В одному куточку української блогосфери, до якого я ледь-ледь дотична, обговорювалися нещодавно питання гендерно-нейтрального етикету і того, чи принижує жінок відкривання перед ними дверей тощо (ну то я трохи спрощую, ага). А в мене цього вечора трапилась життєва задачка для феміністок.

Вихідні умови )
moy_compas: (blue dress)
Лаконічний репортаж з суворих засніжених водойм.

DSC_9549-horz
moy_compas: (blue dress)
Ще й півроку не минуло, як я таки відвідала "Нормандію у живописі" (яка завтра працює останній день - принагідно дякую Лізі Горбачевській за чарівний пендель;)) І знаєте, переконалася, що всьому свій час. Коли б ще так лягло на серце те суворе північне море, як не в сонячний та хрусткий листопадовий день, коли сонце світить і вже майже не гріє, а бліді хмари скупо розмазані по небу не інакше як пензлем імпресіоніста.

Осінній парк теж незвично порожній, тільки де-не-де фотолюбителі ще тиснуть на кнопки посинілими пальчиками, в той час як порозовілі моделі підкидають догори оберемки листя. Щоб зловити промені передвечірнього (о третій годині дня) сонця, притискаєшся до землі під обраним ними, променями, гострим кутом. Потім швидко біжиш відігрівати власні посинілі пальці кавою з мобільної паркової кав"яреньки. Баріста теж дрижить, але усміхається і бажає теплої кави. Все, тепер можна і в Нормандію, кутатись в тепле повітря і спостерігати за намальованими хвилями...

трохи конкретніших вражень від виставки... )
moy_compas: (blue dress)
Я уже писала недавно о синхронности и о том, как все в жизни взаимосвязано. Так вот, если бы мой дорогой просветитель [livejournal.com profile] odyn_owl не подкинул мне не так давно прекрасный фильм "Цвет сакуры", вряд ли я заинтересовалась бы необычным предложением другой просветительницы (которая по-прежнему без ЖЖ :р) Оксаны - посмотреть на японский танец буто в исполнении знаменитого мэтра (сэнсэя? гуру?) Такэтэру Кудо. Все-таки хорошо иметь культурных друзей, не дающих тебе зачахнуть в кулинарии и онлайн-шоппинге:)

Скажу честно, это было одно из самых необычных зрелищ, когда-либо мной увиденных. Неспешный, но при этом удивительно динамичный и до боли трепетный, с ломанными движениями, буто - это танец-переживание, которому нет дела до зрителей (читала, что он часто исполняется вообще без аудитории). При этом школа Такэтэру Кудо - наиболее брутальная, болезненная, с сырыми эмоциями, среди которых, кажется, преобладает агония. Вместо традиционной японской музыки он использует нойз и эмбиент, вместо кимоно - лохмотья. Несмотря на зрелищность и высочайшую технику исполнения, я ни на минуту не сомневалась, что это действительно философский опыт, а не просто перфоманс. Усомниться в этом не давал пронзительный взгляд Такэтэру, выворачивающий душу наизнанку (по крайней мере, тем, кто сидел в первом ряду, как мы).

taketeru kudo

дальше... )
moy_compas: (Default)
В автобусі бігає рухливий рядок: "Вітаємо киян зі святом футболу - Євро 2012!" Виходжу з автобуса, дощ ллє, вітер здуває з ніг, а рекламна табличка перед очима співчутливо питає: "Спекотно? Попробуйте каву з льодом!" Люди добрі, підкажіть, який зараз рік і що вдягати на вулицю?
moy_compas: (Default)
І знову синхронність (отак називається це явище, яке я згадувала пару постів тому - дізналася дякуючи К. Юнгу і [livejournal.com profile] dziga_ya): пару днів тому ще й не чула про Великий скульптурний салон, але варто було дізнатися і побувати там сьогодні, про нього вже пише мало не вся френд-стрічка! Експозиція дійсно цікава і дуже різноманітна, тому викладаю першу тематичну підбірку - звісно, про любов!

DSC_8715-horz

М і Ж... тобто Він і Вона )
moy_compas: (Default)
Водій маршрутки - не дуже вже юний накачаний і лисий чоловік в майці і трусоподібних шортах, але без наколок - над лобовим склом, де зазвичай висять або іконки, або порнографічні дівчата, повісив дві картинки. Перша - проста фотографія 10х15 маленької кучерявої дівчинки у кущику дворових квітів. Друга - вирізаний з якогось журналу новенький дерев"яний будиночок. Цікаво: це те, про що я подумала, чи я надто сентиментальна? І друге: скільки треба від"їздити на маршрутці, щоб придбати такий будиночок для такої маленької дівчинки, ну і інших найрідніших?..
moy_compas: (Default)
Как называется это явление, когда чего-то не знал и жил себе спокойно - но стоит об этом услышать, оно начинает попадаться повсюду? Не знаю, как с вами, а со мной такое случается постоянно. Вот и сейчас: прочла у кого-то из друзей одобрительное упоминание о ресторане "Коза-Дереза", только успела подумать, что я о нем не знаю и даже не догадываюсь, где он находится - на следующий день попадаю в нетипичный для себя район и в незнакомой подворотне (даже не на улице!) вижу эту самую "Козу". После таких совпадений пришлось идти туда обедать.

2012-09-21_1348220408-horz

мееееее... )
moy_compas: (Default)
Друзі, я тимчасово випала з жж-життя (і практично з життя взагалі) через робочі завали... не ображайтесь, будь ласка, і не приймайте на свій рахунок, а краще проведіть мені тренінг з тайм-менеджменту, як тільки я розгребуся настільки, щоб виключити комп"ютер і вилізти з піжами (а це орієнтовно днів через десять).

А тим часом черга недописаних постів про подорож скучає, позіхає і поривається грюкнути дверима і піти назавжди. Ось виявилось, що фотографії з Риги практично готові, тож поділюся швиденько.
Звісно, про Ригу можна писати і писати, але розкажу вам про Свято югендстилю на Альберта-йала.
Югендстиль (правильно, молодий стиль) - це латиська версія модерну і арт-нуво. 40% будинків центральної частини міста побудовані саме в такому стилі, але найбільша концентрація архітектурних пам"яток - на вулиці Альберта. Нашим гідом по Ризі була сама що не є справжня литовка і рижанка Йєва, тому як туди дістатися - не знаю, але від старого міста не дуже далеко.

DSC_0056

Вулиця гарна, але не скажу, щоб аж сильно вражаюча як для киян - Городецький нас розбалував. Але вражаючим було інше - з нашою прекрасною мандрівною вдачею, ми якраз потрапили на, здається, перше в історії персональне свято цієї вулиці! І це було неймовірно!

DSC_0089-horz

свято вулиці Альберта )
moy_compas: (Default)
Щось мені це Євро все більше і більше подобається! (це, звісно, не стосується результатів вчорашнього матчу, не подумайте!)
Сьогодні були на концерті Ніно Катамадзе, з улюбленими "Мгзавребі" на розігріві, - ми в захваті!

Спершу про ціни. Квиток у фан-зону (не ту, що зазвичай на футболі, а меншу, десь від Пасажу до сцени до Майдані) коштував 150 грн., але за межами фан-зони під поштамтом було прекрасно чутно і видно екран, і навіть трохи видно сцену. Виявилося, що за мінімальну різницю в задоволенні мало хто захотів платити півтори сотні гривень, і під сценою самотньо фанатіло зовсім небагато людей, може 200-300 (?) - навіть образливо для виступаючих. "Мгзавребі" ще відспівали для цієї порожньої клітки, а Ніно після кількох пісень запросила: "Заходьте всі сюди, безкоштовно! Я дозволяю!!!" (Припускаю, що тепер це було трохи обідно для тих, хто заплатив гроші, але ж заздрість погана річ, а шара - хороша:))

Ну і про Ніно - вона неймовірна. Я не вважала себе палкою прихильницею її творчості (в звукозапису) - дещо психоделічні повтори і переспіви мають на мене депресивний ефект. Але в реальності, Катамадзе - це фонтан емоцій, хвиля енергії, що збиває з ніг, шоу одного актора, тріумф унікальності. Такі люди нагадують, що шаблон і формат - не синоніми успіху, а талант не приховаєш. Браво, Ніно! (і надіюсь, тобі нічого не буде за самовілля з безбілетниками:))

DSC00435
moy_compas: (Default)
(поки не почався футбол:))
Багато хто з киян в курсі, що Гостиний Двір на Контрактовій площі - це зараз одна з найгарячіших точок міста. Група активістів зайняло цю гарну і примітну, але роками занедбану пам'ятку архітектури, як протест проти прийнятого міськрадою плану реконструкції Двору і перетворення його на торгівельно-офісний центр. Зараз у напівзруйнованих нутрощах проходить багато мистецьких подій і акцій, кілька з яких я відвідала. Фестиваль документального кіно DocuDays якось не дуже вразив, а от концерт фламенко сподобався!

DSC_6536-tile

ще фламенко і трохи роздумів )
moy_compas: (Default)
Озброєна самим лише айпадом, вчора побувала на Kyiv Sculpture Project у центральному Ботанічному саді. Сподобалось! Скульптур не надто багато, і їх треба ще знайти в тому саді, але вони досить оригінальні, великі і доступні - не відгороджені ніякими страхітливими лєнточками. Нарешті в нас можна ходити по газонах, заходити всередину еспонатів і фотографувати їх в будь-яких ракурсах. Європа! (щоправда, охоронці таки додивляються, щоб еспонатам не вилазили на голови і сильно не замацували пальцями). І вартість - лише вхідний білет у сад за 20 грн, без жодних доплат, на відміну від Арсенале-Бієнале за 80 грн., на які я певно так і не розщедрюсь.

Отже, трохи інстаграмних фоточок. Флагманська скульптура "Будинок знань" іспанця Жауме Пленси. Моя вчорашня супутниця Оксана "прочитала" її зміст як пустоту всередині сучасних людей, але мені вона здалася милішою і оптимістичнішою. Це ж добре, бути відкритим до всього нового, ну і складатися з такого інтелігентного матеріалу як букви (все-таки не чізбургери і навіть не безособові байти-біти:))

photo

ще кілька... )
moy_compas: (Default)
Експрес-репортаж з народних гулянь на честь Дня Києва. Як кажуть, імениннику 1530 років! Хай буде живий і здоровий, ми ж його любимо:)

Отже, вчора ми спочатку відвідали шоу аеростатів, тобто повітряних куль, на Михайлівський площі. Кульки були великі і гарні - правда, на моє розчарування, нікуди не полетіли. Нельотний там простір виявився (здається, вони літають весь вікенд над Парком Дружби народів, але туди я не дісталася).
Ну, звичайно з одним полтінніком ніхто репортажі не знімає, але я вчора півдня була в бігах і полінувалася тягати змінну оптику. Тому замість повітряних куль тільки їхні фрагменти.



далі )
moy_compas: (Default)
Як же ж прекрасно гуляти по вихідних! Навіть починає віритись, що не все пропало в нашій країні. Люди відпочивають сім’ями, смажать шашлики, вчать дітей кататися на велосипеді і, здається, у нас на Русанівській набережній навіть прибирають за собою сміття. (Принаймні, берег більш-менш чистий, а смітники завалені…якби ще хтось те сміття вивозив…) Запам'яталося кілька картинок, а дві з них були закарбовані ще й на фото (дуже скромному, телефонному).

Хлопець розмовляє з дівчиною через паркан. Кусок паркану – звичайного такого, з рейочок – приволік із собою і поставив посеред доріжки. Дівчинка щебече, підстрибує і махає хвостиком. Хлопець розважливо дивиться, впершись руками в паркан.

читати далі )
moy_compas: (Default)
Философия как-то не пользуется спросом в эти жаркие дни, так что придется писать про тюльпаны. Да что там писать, показывать!
Если вы еще не были на выставке тюльпанов на Певческом поле - можете успеть! Она продлится до 12 мая, но тюльпаны отцветают быстро, так что рискуете каких-то сортов не увидеть (и при мне уже многое отцвело). Главное, по возможности идите в будний день, так как в выходной людей там еще больше, чем тюльпанов, а это существенно портит впечатление...





+7 )
moy_compas: (Default)
В Києві знову дощ, але сьогодні теплий-теплий. З усіх боків робота, але позаду теплі вихідні, а на вуличці вже зелено-зелено... Так що надія є! Весну черговий раз оголошую відкритою:)



ще трохи фоточок з великодніх вихідних )
moy_compas: (Default)
Побывали и мы наконец в модном и широко обсуждаемом пространстве "Циферблат" . Что вам сказать, пересматриваю фоточки и думаю, что уютнее и прекраснее заведения в Киеве не найти. А ведь уходя, слегка плевалась и думала, что вряд ли вернусь. Такие вот противоречивые впечатления.



подробнее )
moy_compas: (Default)
Здається, тут про них вже все написали і показали, і мої скромні світлинки навряд чи щось суттєво додадуть, ну але ж недаремно я їх знімала новим Nikon D90! Тому дивіться!
Враження: найбільше сподобався підвішений оркестр, грали добре і завзято. Конструкція "дзвіночок" дуже симпатична, на фоні Софії - те, що треба. Повітряні гімнасти досить скромні, могли б побільше політати. Ну і першу частину - клоунські мініатюри в невеликих кованих дзвіночках на землі - було видно лише тим, хто близько стояв, а зрозуміло навіть і тим не всім через мовний бар"єр (хітом стала пісня "спят усталые игрушки" з французьким акцентом:))



ще трохи фото + відео )
moy_compas: (Default)
Кіт - 1 шт.
Морквяний пиріг - 1 шт.
А також вітер надворі, тепло в хаті і душевне спілкування.



********* )

Profile

moy_compas: (Default)
moy_compas

July 2014

S M T W T F S
  12 345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios