moy_compas: (Default)
Я ніколи не хотіла в Амстердам, уявляла перманентно погану погоду, кофішопи і вітрини з дівчатами і думала "брррр..." Відгуки друзів щодо нього теж були різні й неоднозначні. Аж тут нас раптом туди занесло, і неочікувано воно "лягло" - на душу, на настрій, трохи навіть на філософію життя, хоча кожне місто й кожна філософія прекрасні по-своєму.




Що в Амстердамі багато велосипедів, знають, певно, всі - але важко уявити, наскільки їх там багато. Різноманітні ровери - здебільшого стрункі "міські", і не в найкращому стані - навалені купами на всіх вулицях і площах, прикріплені вздовж перил мостів і взагалі за кожен вільний сантиметр огорожі. Найбільша загадка - як люди примудряються знаходити свої!

далі... )

moy_compas: (blue dress)
Поки є трохи натхнення, напишу про феномен Еміратів, з яких нещодавно повернулася. Бо читаю зараз книжку Jim Krane Dubai і не перестаю охати й ахати. Круту країну побудували, що й казати. Переказую все за цією книжкою.

l-2077

Read more... )
moy_compas: (blue dress)
Останнім часом синхронність у френдстрічці зашкалює, і мабуть вже багато хто бачив ці перлини Вірменії, але поділюсь і своїм сприйняттям. Отже, прокинувшись зранку і побачивши у вікні густий туман, ми передумали їхати до монастиря Хор Вірап дивитись на Арарат, а натомість обрали менш погодозалежний маршрут. У межах годинної поїздки від Єревана (яку ми виконали, як буржуї, на таксі - воно тут дуже дешеве) знаходяться старовинний храм Гарні і монастирський комплекс Гегард.

DSC_7212

Гарні - язичницький храм на честь бога Мітри, побудований у 1-му столітті н.е. на грецький манер. Знаходиться посеред надзвичайно красивого однойменного межигір'я, відомого також базальтовими колонами. Наразі є музеєм з захоплюючими краєвидами і геніальним музичним супроводом з колонок, що задав нам настрій на день.
Read more... )
moy_compas: (blue dress)
Дорога Тбілісі-Єреван по мальовничості може потягатися з якимось Амальфійским узбережжям чи норвезькою "дорогою троллів". М"якенькі і пухнасті грузинські пагорби поступово вищають, суворішають, подекуди нависають стінами з обох боків. Дорога в"ється серпантином прямо під обривом, а над машиною змикають густе осіннє листя дбайливо висаджені дерева. Містечка й села туляться у вузеньких розщелинах, навіть не в долинах, а прямо по схилах, де низовини вистачає лише дорозі і невеликій бурхливій річечці. Навіть гірські корови вже не стрибають по узгір'ям, як у Грузії - закруто.

Потім гори трохи розступаються, відкриваючи оксамитові пасовиська і величні вершини. Мало де я бачила таке різноманіття і красу рельєфу (90 відсотків території країни знаходиться вище 1000 м над рівнем моря). Тільки іноді дуже хотілося прибрати з Вірменії іржаві каркаси недобудов, руїни радянського минулого, промислові об'єкти апокаліптичного вигляду - щоб ніщо не псувало цих чудес природи...

DSC_6984

+ багато пейзажів )
moy_compas: (blue dress)
Зізнаюся, у Вірменію мене поволік якийсь напівсвідомий "пунктик" - мені обов"язково треба було побачити Арарат. Колись випадково натрапила на якісь фотографії в інтернеті й була вражена - ці величні правильні конуси (їх два, малий і великий), завислі над містом, гігантські, як міраж - і, як міраж, то з"являються, то щезають, залежно від погодних умов і прозорості повітря... Душа народу, його найкрасномовніший символ - і так само красномовно він зараз поза досяжністю, у ворожій Туреччині, у 32 км від вірменського кордону. Ось він, прямо тут - але не торкнешся і не поставиш своєї ноги на цю біблійну гору...

DSC_7090

Трохи рефлексій... )
moy_compas: (blue dress)
Розповідь про нашу мандрівку Грузією і Вірменією почну з кінця - того чарівного київського туману 26.10.2013, через який літак компанії WizzAir не вилетів з Жулян до Кутаїсі і, відповідно, не зміг привезти нас назад до Києва. Напишу докладно, може, комусь знадобиться.

DSC_7548

Read more... )
moy_compas: (blue dress)
Моя поездка в Москву – свежее доказательство того, что нельзя составлять мнение о городе на основе The Village, топовых блогов и расхожих стереотипов. А мнение рисовало Москву огромным, ужасно дорогим и достаточно бездушным мегаполисом, где обитают либо хипстеры, либо миллионеры в дорогих машинах. Опыт показал, что ближе всего к истине дороговизна – хотя и тут не без исключений в виде Икеи, дешевых книг и абсолютно бесплатных милых «плюшек» для населения. А вот с душой у Москвы как раз все в порядке, как и с чистотой, простором и разнообразием культурной программы. Поделюсь впечатлениями в формате любимых (или показательных) моментов.

1. Начну с моего места обитания, которое во многом, наверное, определило столь "интеллигентные" впечатления от города. Жила я скромно, в главном корпусе МГУ (ну ладно, не под самым шпилем, в правом крыле), где живут наши родственники, сотрудники МГУ то ли в третьем, то ли в четвертом поколении.

Вид из окна моей спальни и с подушки в потолок:)

IMG_1079-horz

+16 )
moy_compas: (blue dress)
В Одессе я провела всего одно утро, с 5 до 10 часов. Собиралась вернуться еще на день, уже вместе с Б., но в связи с погодным форс-мажором не сложилось... Все же успела пробежаться от вокзала до моря и назад, позавтракать в "Компоте", а главное, собрать для вас немного одесских приколов!

DSC_4833

Итак... )
moy_compas: (blue dress)
Ще коли я викладала переклад, знайшла цікаву інформацію: практично кожен народ вважає, що в його мові є неперекладні слова, зрозумілі тільки носіям мови в п’ятому поколінні, тісно пов’язані з душею народу, невід’ємні для кожного, хто вважає себе його частиною. При цьому інші народи спокійнісінько собі ці поняття перекладають, міркуючи, що навіть коли переклад не зовсім точний, мізерною різницею можна знехтувати. Проте можна з повним розумінням пояснювати бразильцю, що таке «саудаде», або росіянину, що таке «тоска», а ті прослухають і відреагують: «Ні, нічого ти не розумієш…»

Кілька таких турецьких слів було вивчено нами під час стамбульської подорожі і підготовчих досліджень. Тож, не претендуючи на правильну чи вичерпну інтерпретацію, поділюся першим з них, адже слово доволі потрібне і вже міцно ввійшло в наш особистий вжиток - кейїф )
moy_compas: (blue dress)
"Якщо ви хочете побачити таке, чого ще ніколи не бачили і інакше не побачите, побувати ніби на іншій планеті, відчути дотик вічності, відкрити собі очі на різноманітні прояви людського життя, а можливо, десь і кинути собі новий виклик, а потім видати собі ж уявну медаль – вперед і без вагань!" Це з статті, яку я написала про Варанасі на конкурс форуму iTravel. Запрошую почитати і підтримати вашими лайками (на сторінці статті, з будь-яких соцмереж), якщо ви хочете, щоб я виграла посібник "Travel Writing" видавництва Lonely Planet і писала для вас про подорожі ще краще!

Принагідно дякую дорогому редакторові [livejournal.com profile] odyn_owl за цінні зауваження.

Читати тут!
moy_compas: (blue dress)
Після Ніжина маршрут повів мене прямісінько до Луцька, де мене чекав насичений важливими подіями Великдень і більш розслаблені сусідні дні. Ми гуляли напівзатопленим парком і розмовляли про те, кому прийшло в голову побудувати місто серед боліт. (Ви не бачили аеро-фото Луцька, коли сніг ще тільки зійшов? Ось вони, ці хоробрі траси і будиночки, що з усіх сил пнуться навшпиньки, аби визирнути з води!)

Хоча діло то невеселе, і більшість мешканців міста мала від паводку ті чи інші збитки, на час мого приїзду нам лишалося тільки милуватися сонячними зайчиками, що танцювали по водній поверхні - звісно, в непередбачених для цього місцях. Навколишні пейзажі у точності відповідали гімну Волині "Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна", який я почула напередодні на сімейному святі у виконанні Волинського національного хору і повторила під час прогулянки парком, під акомпанемент вуличного музиканта. Я черговий раз згадала своє волинське коріння (воно в мене справді є!), стрибала і щебетала, а серйозну місію фотографування віддала Богдану, так що світлини тут в основному його.

DSC_3724

ще фото... )
moy_compas: (blue dress)
Коли ми, занесені снігом, вчасно не вилетіли, то вирішили використати час для вивчення мови з книжкою "Турецька за три тижні". Вочевидь, з метою нас вразити, найперший урок надає кілька прикладів характерного для турецької аглютинативного словотвору (коли до слова додаються всі можливі суфікси, часто утворюючи "слово-речення"). Зокрема, речення у заголовку перекладається як "Ви не з тих, кого ми не могли європеїзувати?"

Тут у вас буде спокуса подумати, що таке речення мало корисне для новачків. Але, як ми з"ясували вже на місці, якраз ні! Цей мегакорисний приклад згадувався щоразу, коли ми переходили дорогу, лавіруючи між колесами машин, а також спостерігали численні інші прояви чудернацького й прекрасного сплетіння Європи і Азії, яким славиться Стамбул.

DSC_3069

Кілька замальовок про інший бік Стамбула )
moy_compas: (blue dress)
Після минулого допису багато хто зацікавився нашим досвідом з сервісом Airbnb, тож розповідаю і показую.

Ми розпочали пошуки з приблизного бюджету $30-40 на добу, трохи профільтрували варіанти на сайті (там можна виставляти різноманітні фільтри, за ціною, районом і т.д.) і скоро з"ясували, що за такі гроші можна зняти або дууууже скромну і спартанську квартирку, або менш скромну окрему кімнату в центрі, у широкому асортименті. Ми були не проти і навіть "за" спілкування з місцевим населенням, отже схилилися до другого варіанту. Дуже допомагають характеристики, що їх лишають колишні постояльці; керуючись ними, ми обрали найбільшого бусічку з господарів, іспанця на ім"я Енріке - і не помилились, він таки виявився бусічкою.

Read more... )
moy_compas: (blue dress)
Минулої суботи, 23 березня, замість того щоб летіти своїм рейсом до Стамбула, я слухала цю чарівну пісеньку турецького автовідповідача разів 100 по колу. І пощастило ж нам придбати квитки саме на цей веселий день, коли кияни катались на бордах з Андріївського узвозу або мужньо прокладали по трасах пішохідні стежки в пошуках магазинів з хлібом і молоком!

Забігаючи наперед, скажу, що закінчилось все пречудово, але розповім трохи про наші пригоди.

photo-horz

Read more... )
moy_compas: (blue dress)
Віленські котики мали, по-перше, привітати або розрадити всіх захисників і ненависників вчорашнього свята, але трохи не встигли. А по-друге, їм на хвости і задні лапи вже майже наступають стамбульські котики - ооо, можу тільки уявити скільки їх чекає там на нас в цьому котячому місті! Отже, щоб уникнути котячих бійок і взагалі надто високої концентрації котів у моєму журналі, нарешті надаю місце віленським вусатикам і смугастикам, а радше, мордастикам. Ось, подивіться в їхні чесні зелені очі.

anigif

ще котів... )
moy_compas: (blue dress)
Давно хотіла зробити якусь статистику-інфографіку по моїх мандрах - і ось нарешті, та-дам!

бонусом до статистики - мій особистий хіт-парад міст )
moy_compas: (blue dress)
Долго думала, что же вам рассказать и показать о Вильнюсе - вроде бы, все уже показано (подробные информативные репортажи есть у моих френдов [livejournal.com profile] lana_svitankova и [livejournal.com profile] sicheslavets, по соответствующим тэгам). Остановила выбор на "личном": по какой-то мистической причине Вильнюс стал мне родным в первые же три часа, которые я провела в нем летом по пути домой из Скандинавии. Я успела подумать, что непременно туда вернусь, но даже не ожидала, что так скоро. Всего через четыре месяца родственники "случайно" пригласили меня именно туда, а у меня чудом оказалась шенгенская мультивиза. И хотя ничего сверхъестественного в этой поездке не произошло, Вильнюс неразрывно ассоциируется с чудесами: начиная с затоптанной туристами плитки "Stebuklas" ("Чудо") на Кафедральной площади и заканчивая десятками храмов, где при мягком свете свечей вспоминаются слова Эйнштейна: либо чудес не бывает, либо все, что есть, - чудо.

Та самая плитка на площади, на которой я послушно покрутилась:

DSC_1741

+17 чудесных мест и мгновений )
moy_compas: (blue dress)
Воспользовавшись незначительной передышкой в моем графике, спешу написать хоть что-нибудь. Этот январь был на редкость "путешественным" - Карпаты, Вильнюс, еще и Львов на прошлой неделе. К сожалению, теперь приходится все отрабатывать с тройной силой. Но всего три недели назад в Тракайском замке, что неподалеку от Вильнюса, детишек развлекали веселые литовские Деды Морозы, Санта-Клаусы, гномы и Снегурочки - именно во множественном числе, поскольку у них там был слет. В уютной бревенчатой избушке дежурный Дед Мороз менял деткам стишки на подарки, рядом миниатюрная литовская почта принимала отправления, заверенные тем же Дедом Морозом, мороз пробирал до косточек - в общем, все по законам жанра.

Но моим героем стал пони.

DSC_1352

Знаете ли вы, что пони - животные строптивые? )
moy_compas: (blue dress)
Марійка [livejournal.com profile] singularia нагадала, що я ж вам ще карпатські зірки не показувала. Так от, подивіться на фото - і уявіть, що вони були разів в десять кращі і яскравіші. І я навіть не про те, що "фоточки нічого не передають", а про те, що за півтори години, поки ми збирали штатив (переклад: боролися зі сном і грілися під ковдрою), зірки банально від нас втекли, лишивши оті скромні рештки, що на фото.

Отже, десь за півтори години до того, скажімо в 20:00 01:01:2013, я бачила найяскравіше в своєму житті зоряне небо. Як побачите його наступного разу - хапайте відразу і не відпускайте, чекати воно не буде, перевірено.

DSC_1094-vert
moy_compas: (blue dress)
Зустріла я його, як і належить, за столом, в теплій компанії, з шампанським і бенгальськими вогнями. Але вже в 8 ранку нас розбудив стук у стінку з оголошенням, що ми таки йдемо підніматися на г. Пікуй.

як це було, в подробицях... )

DSC_1038

Profile

moy_compas: (Default)
moy_compas

July 2014

S M T W T F S
  12 345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:21 pm
Powered by Dreamwidth Studios