moy_compas: (blue dress)
Останнім часом синхронність у френдстрічці зашкалює, і мабуть вже багато хто бачив ці перлини Вірменії, але поділюсь і своїм сприйняттям. Отже, прокинувшись зранку і побачивши у вікні густий туман, ми передумали їхати до монастиря Хор Вірап дивитись на Арарат, а натомість обрали менш погодозалежний маршрут. У межах годинної поїздки від Єревана (яку ми виконали, як буржуї, на таксі - воно тут дуже дешеве) знаходяться старовинний храм Гарні і монастирський комплекс Гегард.

DSC_7212

Гарні - язичницький храм на честь бога Мітри, побудований у 1-му столітті н.е. на грецький манер. Знаходиться посеред надзвичайно красивого однойменного межигір'я, відомого також базальтовими колонами. Наразі є музеєм з захоплюючими краєвидами і геніальним музичним супроводом з колонок, що задав нам настрій на день.
Read more... )
moy_compas: (blue dress)
Дорога Тбілісі-Єреван по мальовничості може потягатися з якимось Амальфійским узбережжям чи норвезькою "дорогою троллів". М"якенькі і пухнасті грузинські пагорби поступово вищають, суворішають, подекуди нависають стінами з обох боків. Дорога в"ється серпантином прямо під обривом, а над машиною змикають густе осіннє листя дбайливо висаджені дерева. Містечка й села туляться у вузеньких розщелинах, навіть не в долинах, а прямо по схилах, де низовини вистачає лише дорозі і невеликій бурхливій річечці. Навіть гірські корови вже не стрибають по узгір'ям, як у Грузії - закруто.

Потім гори трохи розступаються, відкриваючи оксамитові пасовиська і величні вершини. Мало де я бачила таке різноманіття і красу рельєфу (90 відсотків території країни знаходиться вище 1000 м над рівнем моря). Тільки іноді дуже хотілося прибрати з Вірменії іржаві каркаси недобудов, руїни радянського минулого, промислові об'єкти апокаліптичного вигляду - щоб ніщо не псувало цих чудес природи...

DSC_6984

+ багато пейзажів )
moy_compas: (blue dress)
Моя поездка в Москву – свежее доказательство того, что нельзя составлять мнение о городе на основе The Village, топовых блогов и расхожих стереотипов. А мнение рисовало Москву огромным, ужасно дорогим и достаточно бездушным мегаполисом, где обитают либо хипстеры, либо миллионеры в дорогих машинах. Опыт показал, что ближе всего к истине дороговизна – хотя и тут не без исключений в виде Икеи, дешевых книг и абсолютно бесплатных милых «плюшек» для населения. А вот с душой у Москвы как раз все в порядке, как и с чистотой, простором и разнообразием культурной программы. Поделюсь впечатлениями в формате любимых (или показательных) моментов.

1. Начну с моего места обитания, которое во многом, наверное, определило столь "интеллигентные" впечатления от города. Жила я скромно, в главном корпусе МГУ (ну ладно, не под самым шпилем, в правом крыле), где живут наши родственники, сотрудники МГУ то ли в третьем, то ли в четвертом поколении.

Вид из окна моей спальни и с подушки в потолок:)

IMG_1079-horz

+16 )
moy_compas: (blue dress)
В Одессе я провела всего одно утро, с 5 до 10 часов. Собиралась вернуться еще на день, уже вместе с Б., но в связи с погодным форс-мажором не сложилось... Все же успела пробежаться от вокзала до моря и назад, позавтракать в "Компоте", а главное, собрать для вас немного одесских приколов!

DSC_4833

Итак... )
moy_compas: (blue dress)
Ще коли я викладала переклад, знайшла цікаву інформацію: практично кожен народ вважає, що в його мові є неперекладні слова, зрозумілі тільки носіям мови в п’ятому поколінні, тісно пов’язані з душею народу, невід’ємні для кожного, хто вважає себе його частиною. При цьому інші народи спокійнісінько собі ці поняття перекладають, міркуючи, що навіть коли переклад не зовсім точний, мізерною різницею можна знехтувати. Проте можна з повним розумінням пояснювати бразильцю, що таке «саудаде», або росіянину, що таке «тоска», а ті прослухають і відреагують: «Ні, нічого ти не розумієш…»

Кілька таких турецьких слів було вивчено нами під час стамбульської подорожі і підготовчих досліджень. Тож, не претендуючи на правильну чи вичерпну інтерпретацію, поділюся першим з них, адже слово доволі потрібне і вже міцно ввійшло в наш особистий вжиток - кейїф )
moy_compas: (blue dress)
Після Ніжина маршрут повів мене прямісінько до Луцька, де мене чекав насичений важливими подіями Великдень і більш розслаблені сусідні дні. Ми гуляли напівзатопленим парком і розмовляли про те, кому прийшло в голову побудувати місто серед боліт. (Ви не бачили аеро-фото Луцька, коли сніг ще тільки зійшов? Ось вони, ці хоробрі траси і будиночки, що з усіх сил пнуться навшпиньки, аби визирнути з води!)

Хоча діло то невеселе, і більшість мешканців міста мала від паводку ті чи інші збитки, на час мого приїзду нам лишалося тільки милуватися сонячними зайчиками, що танцювали по водній поверхні - звісно, в непередбачених для цього місцях. Навколишні пейзажі у точності відповідали гімну Волині "Волинь моя, краса моя, земля моя сонячна", який я почула напередодні на сімейному святі у виконанні Волинського національного хору і повторила під час прогулянки парком, під акомпанемент вуличного музиканта. Я черговий раз згадала своє волинське коріння (воно в мене справді є!), стрибала і щебетала, а серйозну місію фотографування віддала Богдану, так що світлини тут в основному його.

DSC_3724

ще фото... )
moy_compas: (blue dress)
Хто здогадається, що (чи кого) турки назвали цим звичним словом? Відповідь під катом, але спершу підказка: деякі з вас зараз неодмінно скажуть "мі-мі-мі-мі-мі-мі!!!!!" тоді як інші можуть залишитись байдужими, але я все-таки надіюсь, що "кедолюбів" серед моїх друзів значно більше:)

отже, розгадка )
moy_compas: (blue dress)
Коли ми, занесені снігом, вчасно не вилетіли, то вирішили використати час для вивчення мови з книжкою "Турецька за три тижні". Вочевидь, з метою нас вразити, найперший урок надає кілька прикладів характерного для турецької аглютинативного словотвору (коли до слова додаються всі можливі суфікси, часто утворюючи "слово-речення"). Зокрема, речення у заголовку перекладається як "Ви не з тих, кого ми не могли європеїзувати?"

Тут у вас буде спокуса подумати, що таке речення мало корисне для новачків. Але, як ми з"ясували вже на місці, якраз ні! Цей мегакорисний приклад згадувався щоразу, коли ми переходили дорогу, лавіруючи між колесами машин, а також спостерігали численні інші прояви чудернацького й прекрасного сплетіння Європи і Азії, яким славиться Стамбул.

DSC_3069

Кілька замальовок про інший бік Стамбула )
moy_compas: (blue dress)
Долго думала, что же вам рассказать и показать о Вильнюсе - вроде бы, все уже показано (подробные информативные репортажи есть у моих френдов [livejournal.com profile] lana_svitankova и [livejournal.com profile] sicheslavets, по соответствующим тэгам). Остановила выбор на "личном": по какой-то мистической причине Вильнюс стал мне родным в первые же три часа, которые я провела в нем летом по пути домой из Скандинавии. Я успела подумать, что непременно туда вернусь, но даже не ожидала, что так скоро. Всего через четыре месяца родственники "случайно" пригласили меня именно туда, а у меня чудом оказалась шенгенская мультивиза. И хотя ничего сверхъестественного в этой поездке не произошло, Вильнюс неразрывно ассоциируется с чудесами: начиная с затоптанной туристами плитки "Stebuklas" ("Чудо") на Кафедральной площади и заканчивая десятками храмов, где при мягком свете свечей вспоминаются слова Эйнштейна: либо чудес не бывает, либо все, что есть, - чудо.

Та самая плитка на площади, на которой я послушно покрутилась:

DSC_1741

+17 чудесных мест и мгновений )
moy_compas: (blue dress)
Марійка [livejournal.com profile] singularia нагадала, що я ж вам ще карпатські зірки не показувала. Так от, подивіться на фото - і уявіть, що вони були разів в десять кращі і яскравіші. І я навіть не про те, що "фоточки нічого не передають", а про те, що за півтори години, поки ми збирали штатив (переклад: боролися зі сном і грілися під ковдрою), зірки банально від нас втекли, лишивши оті скромні рештки, що на фото.

Отже, десь за півтори години до того, скажімо в 20:00 01:01:2013, я бачила найяскравіше в своєму житті зоряне небо. Як побачите його наступного разу - хапайте відразу і не відпускайте, чекати воно не буде, перевірено.

DSC_1094-vert
moy_compas: (blue dress)
Зустріла я його, як і належить, за столом, в теплій компанії, з шампанським і бенгальськими вогнями. Але вже в 8 ранку нас розбудив стук у стінку з оголошенням, що ми таки йдемо підніматися на г. Пікуй.

як це було, в подробицях... )

DSC_1038
moy_compas: (blue dress)
Знову не змогла пройти повз. Перше фото 8 ранку, друге - 11:30.

DSC00490-vert
moy_compas: (Default)
З чого почати звіт про відпустку, в якій було все? Принаймні, все про що мріялося в попередньому відчайдушному дописі, - хмари, тиша, плюскіт хвиль, зірки, обійми. Почну, певно, з нашого улюбленого місця спостереження за водою, льопання ніжками, читання книжок, розпиття напоїв, денних і вечірніх пікніків, ну і звичайно фотозйомки. Ці чудові пірси були розташовані в лічених метрах від нашого корпусу, і нічого кращого місцева інфраструктура не вигадала... та нічого кращого й не треба.

DSC_7321

ще трохи... )
moy_compas: (Default)
Хто знає, не підказуйте!
Це місто зустріло мене о шостій ранку густим туманом, ледь чутним плюскотом хвиль, мереживом павутиння у рясних краплях роси, благородними обрисами грецьких колон і романтичними ліхтарями на порожній набережній. Давши себе пофотографувати в сріблястому шалику серпанку, місто скинуло його і засяяло на сонці зеленим листям і різнобарвними квітами. Я тільки й встигала клацати фотоапаратом, втративши дар мови від несподіванки. Адже тут, посередині континенту, я ніяк не чекала цього солонуватого відчуття свіжості, свободи і простору.

DSC_6845

DSC_6841-horz

Дякую за сюрприз, чарівне місто! вгадайте яке і подивіться ще! )
P.S. Для русскоязычных читателей вкратце - угадайте, что это за город!
moy_compas: (Default)
Як же ж прекрасно гуляти по вихідних! Навіть починає віритись, що не все пропало в нашій країні. Люди відпочивають сім’ями, смажать шашлики, вчать дітей кататися на велосипеді і, здається, у нас на Русанівській набережній навіть прибирають за собою сміття. (Принаймні, берег більш-менш чистий, а смітники завалені…якби ще хтось те сміття вивозив…) Запам'яталося кілька картинок, а дві з них були закарбовані ще й на фото (дуже скромному, телефонному).

Хлопець розмовляє з дівчиною через паркан. Кусок паркану – звичайного такого, з рейочок – приволік із собою і поставив посеред доріжки. Дівчинка щебече, підстрибує і махає хвостиком. Хлопець розважливо дивиться, впершись руками в паркан.

читати далі )
moy_compas: (Default)
Вчора ходили в мій улюблений Чайний Клуб на Різдвяний концерт. Хоча християнські мотиви в цьому осередку східних культур вважаються дуже "неформатними", все одно це було прекрасно. Співали при світлі свічок, загорнувшись у хустки, густо і тепло, різними мовами світу, але таки з переважанням української. Мої народні корінчики заворушилися всередині, приємно зігріті китайським пуером, який я так боялася пробувати, а він виявився зовсім не смердючим. Можливо тому, що це був найніжніший з пуерів "красуня при місячному сяйві" - ну як не станеш щасливою від самої цієї назви:)



ще фото і навіть відео )
moy_compas: (Default)
Оскільки я вже тут почала про роботу говорити, маю похвалитися, в якому гарнющому місці я працюю. От тільки тоді, коли я готова вийти раніше з фотоапаратом, ворожі хмари злітаються в знак протеста. А в такі неймовірно чудові дні, як сьогодні, лише телефончик виручає.



Ранкова свіжість, краса, студенти поспішають на пари... (не мої, на жаль - мої люблять поспати:)) А три різні навчальні програми на день - це адреналін, я вам скажу!

засліпитися ранковим осіннім сонечком... )
moy_compas: (Default)
Дуже її люблю... Починаю від найпрекраснішої на землі Вірменської церкви , зазираю на нову експозицію у "Зелену канапу" (де чомусь часто попадаю на відкриття і частуюся дармовим вином:)), вкотре фотографую колекцію гасових лямп і прямую до Дзиґи... Решту вільного часу, хоч п"ять хвилин, хоч три години, можна провести в дуже інтелігентній букіністичній книгарні, гортаючи Ніцше, Шекспіра й фотоальбоми на кшталт "Радянського Азербайджану". Останнім разом, розжилася там альбомчиком, власне, про вулицю Вірменську. Тож наступного разу гулятиму там обізнана, але впевнена, що не менш зачарована...





і що ж там є, крім вивіски? )
moy_compas: (Default)
Возвращалась домой около одиннадцати вечера - воздух такой густой-густой, слегка прохладный на ощупь, но теплый на вдох. И необыкновенно вкусно пахнет... чем? Спелыми каштанами? Зрелыми листьями? Неужели осенью? Выбегаю на балкон проверить - нет, все-таки концом лета. Еще не хрустящий и не колючий - обволакивающе-мягкий, плотный и нежный, как дынное мороженое, как крем-брюле, как яичный ликер... ммм, сейчас придется захватить с собой на балкон что-нибудь из этих лакомств...

А у вас, наверное, уже новое солнечное утро, так что вкусного вам воздуха, сладкого завершения лета и кучерявых облаков! По такому случаю, так и быть, сдам вам один из лучших в мире пунктов наблюдения за облаками, с которым может конкурировать разве что Гринвич, да и то, пусть сначала хорошенько взвесит свои силы;)



еще понаблюдать... )
moy_compas: (Default)
Дністер надзвичайний... Човен лине по воді, по боках гори, наче то в Карпатах, а насправді то вода пробила у рівнині каньйон. Прохолода, спокійна гладь і майже нікого навкруги, крім поодиноких рибалок і небагатьох туристів (погода на вихідні видалась трохи холодна). Петля за петлею, поворот за поворотом, розмірені змахи веслами, ластівки кружляють над водою... жодних думок в голові, тільки ця мить, тут і тепер, в паралельній реальності, куди закинуло життя - випадково, а може, зовсім невипадково...



+ багато )

Profile

moy_compas: (Default)
moy_compas

July 2014

S M T W T F S
  12 345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios