moy_compas: (blue dress)
По френдстрічці вже прокотилася хвиля захоплення Курсерою. Я не менш захоплено піддакувала про себе, але стримувала свої відгуки, поки не підтягну всі хвости по своєму першому курсерівському курсу "The Language of Hollywood". Річ у тім, що свій сертифікат за нього я отримала ще в березні, але трохи змахлювала і повгадувала відповіді, не додивившись всіх заданих фільмів. Ось нарешті додивилася, тож звітую!

Почнемо з кінопрограми. В межах курсу ми мали переглянути 10 фільмів, 9 з яких були випущені з 1928 по 1955 р. (+1 сучасний, 2002 р.), 2 - німі, 6 - чорно-білі. Ось повний перелік, хронологічно зліва направо:

0c25ce2c7e15d463d11a3e232a9a0bc9-tile

далі під катом... )
moy_compas: (Default)

— Всему есть причина.
— Бывает и так, что никаких причин нет. Посмотри, вот десерты. К ночи весь чизкейк и яблочный пирог уничтожены. От персикового торта и шоколадного мусса почти ничего не осталось. Но черничный пирог всегда остается нетронутым
— А что не так с черничным пирогом?
— С черничным пирогом все в порядке. Его просто не берут, вот и всё. Он ни в чем не виноват, просто люди делают другой выбор.



Черничный пирог по  рецепту Чадейки.

moy_compas: (Default)

Обещала рассказать вам еще про Страсбург. И, наверное, так и забыла бы, если бы не две причины:

 - подружка Ира, которой почему-то полюбилось каждый день гулять по моему страсбургскому альбому и оставлять все новые комментарии. На седьмой день я задумалась: как это я ухитрилась запечатлеть Страсбург в памяти фотоаппарата, но не в своей собственной? Может, он и вправду так прекрасен?

 - удивительный фильм «В городе Сильвии», где Он ищет Ее среди множества девушек с развевающимися волосами, случайных разговоров, стука каблуков, звона трамваев… без лишних слов и заморочек сюжета… просто Он и Она (или Они?) и Город… и что бы вы думали? снова Страсбург!

Поэтому я решила немного переоценить свои страсбургские впечатления. Читать и смотреть дальше... )

moy_compas: (Default)

Ну хто ще не писав про «Алісу»? То й я додам пару слів:) Враження різні, але – сподобалося.

Спочатку про мінуси. Остаточно зрозуміла, що я не люблю 3Д. Воно, звичайно, прикольно коли в тебе жбурляють то камінням, то якимись соусами, але очі втомлюються і окуляри за вухами натирають. А головне, ну це ж розбещення смаків, чесне слово! Скоро вже на вулицю будемо ходити в рожевих окулярах. Перед фільмом показували чотири чи п’ять трейлерів, і три з них – в 3Д… якось мені тривожно від цього зсуву кіно у бік чистої видовищності… Ну, добре хоч поки ще дають можливість обирати, так що раджу не ганятися за 3Д… хоч і багато хто зі мною не погодиться.

Щодо власне «Аліси», є різні маленькі недосконалості. Не всі думки доведені до кінця. Головна акторка іноді аж занадто безбарвна і скляна… хоча я розумію, що так було задумано, і зараз вже важко уявити іншу… але чомусь хотілося бачити Алісу брюнеткою:) Але для мене всі ці недоліки незначні порівняно з насолодою – зануритися у світ, який мені надзвичайно імпонує. Аліса виросла, та не залишила свої галюцинації. Мрійливість. Дивакуватість і вміння дивуватися. Простота і відвертість. Допитливість і сміливість. Мабуть, це те, за що одні люди не розуміють Алісу (до речі, в керролівському варіанті теж), а інші закохуються в неї. І так хочеться дозволити собі залишити місце для цих якостей, в собі і в інших.

Вже шкодую, що під час сеансу не дістала записничок і не занотувала деякі цитати – бо цікавих думок там вистачило б на цілий підхід до життя, якщо хочете. Але дещо запам’яталося, і в першу чергу, надзвичайно зворушлива, тонка і ледь відчутна лав сторі Аліси і Капелюшника:) Дуже дивно, що люди на форумах сперечаються «а чи було там кохання?» – як на мене, то видно неозброєним оком. І як це прекрасно, коли двоє людей «не від цього світу» знаходять один одного…

цитатка - таке собі освідчення в коханні... )

moy_compas: (Default)
Как чудесно доедать остатки карамельного пирога, пить кофе и десятый раз пересматривать любимые моменты фильма "Карамель" (а точнее, переслушивать любимые песни в нем). Фильм меня совершенно очаровал - ему удалось объединить чуть брутальный натурализм Альмодовара с романтизмом "Амели" или "Черничных ночей", на фоне бейрутской архитектуры и арабских напевов. Правда, тематика совершенно женская, немного бриджетджонсовская:) так что, боюсь, мальчики могут не понять:)

Конечно, вы как люди образованные давно это знаете... а я вот не знала, что Бейрут - это вроде как Париж 70-х годов. И что женщины там ходят с открытыми плечами и в узких европейских юбках. А Ливан - островок христианства в арабском мире (этнические арабы составляют 95% процентов населения, христиане - около 30%, мусульмане 40%). Согласно их политической системе, президентом страны обязательно должен быть христианин-маронит, премьер-министром - мусульманин-суннит, спикером парламента - мусульманин-шиит, а в правительстве должны быть поровну представлены христиане и мусульмане. Вот такой у меня был само-ликбез по Ливану - век живи, век учись...

И по карамели тоже был очень вкусный ликбез.

Profile

moy_compas: (Default)
moy_compas

July 2014

S M T W T F S
  12 345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 05:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios