moy_compas: (blue dress)
[personal profile] moy_compas
Коли ми, занесені снігом, вчасно не вилетіли, то вирішили використати час для вивчення мови з книжкою "Турецька за три тижні". Вочевидь, з метою нас вразити, найперший урок надає кілька прикладів характерного для турецької аглютинативного словотвору (коли до слова додаються всі можливі суфікси, часто утворюючи "слово-речення"). Зокрема, речення у заголовку перекладається як "Ви не з тих, кого ми не могли європеїзувати?"

Тут у вас буде спокуса подумати, що таке речення мало корисне для новачків. Але, як ми з"ясували вже на місці, якраз ні! Цей мегакорисний приклад згадувався щоразу, коли ми переходили дорогу, лавіруючи між колесами машин, а також спостерігали численні інші прояви чудернацького й прекрасного сплетіння Європи і Азії, яким славиться Стамбул.

DSC_3069


Поміж дорогих авто і ультрасучасних трамваїв ходять всюдисущі продавці бубликів (бублики справжні, з заварного тіста "як в дитинстві"!), точильники ножів, збирачі металобрухту та інші, чиє ремесло, певно, не змінювалося століттями.

DSC_2163-horz
Я теж була б не проти десь "зібрати" справжній грамофон, навіть хоча б і неробочий для декорації! А дідусь праворуч добродушно поступився мені місцем, щоб було зручніше фотографувати - проте зробив цю пропозицію не напряму мені, а опосередковано через Богдана. Правильно, хай Б. вчиться керувати своїми жінками!

DSC_2948
В найконсервативніший мусульманський район Фатіх ми потрапили в пошуках старовинної церкви Хора, вона ж музей Карійє. Острівець жовтих таксі з іноземцями посеред неєвропеїзованого району. Нелякані коти і квітучі дерева. Доїхати громадським транспортом не надто просто, хоча й можливо, а продавці чаю й бубликів біля станції light rail (щось типу наземного метро) усміхнено відповідають на питання "як пройти до Карійє?" перш ніж воно прозвучить. Виходиш з станції, питально на них дивишся, а вони сміються і показують "туди, а потім туди, ні, недалеко".

DSC_3064
Типова вуличка Фатіха. Тісне переплетення вуличок і провулочків, де докладаєш всіх зусиль, щоб не дезорієнтуватися і рухатись в потрібному напрямку "до води"... аж тут "вода" (Золотий Ріг) вискакує на тебе зненацька з-за рогу, коли ти ще зовсім її не чекав.

DSC_3048-horz
Мамочки Фатіха, в принципі, мало чим відрізняються від будь-яких інших на дитячих майданчиках у всіх кінцях світу. Безперечно, нам з Б. перемили всі кісточки, поки ми фотографувалися з місцевими тюльпанами.

DSC_2736-horz
Було цікаво, як жінки в нікабах поводяться в кафе - їсти ж бо якось треба. Виявляється, нічого для них складного - харчі закидаються під те покривальце знизу. Мда, ну тут я все-таки виступаю за європеїзацію. Ми також бачили як такі жінки фотографуються для сімейного альбому: зайняла позу перед чоловіком з фотоапаратом, потім миттєвим рухом зсунула покривальце під підборіддя і осяяла світ голівудською усмішкою... але тільки на мить.
Взагалі, здається, Туреччина останніми роками досить сильно ісламізується, проте місцеве населення в особі Ахмета запевнило нас, що не варто аж сильно хвилюватись, оскільки турки "дуже люблять західний комфорт" і далі певної межі не підуть.
Ну і ще одна категорія людей, які "не з тих, кого ми змогли європеїзувати" - це групки старших чоловіків за чаєм і нардами... обмінюються новинами, читають газети... ведуть повноцінне вуличне життя:)

DSC_2606-horz
А тепер перенесемось у протилежний кінець Босфора, аж до Чорного моря, в село Анадолу, ресторан "Дурак", що означає "На зупинці". Як неважко здогадатись, знаходиться він біля зупинки приміського автобуса. Для себе ми переінакшили його назву у традиційне українське кафе "Зустріч", що на вокзальній площі кожного містечка. Всю годину, що ми там перебували, весела компанія на фото справа безперервно з кимось прощалася і віталася... ми вже збилися з підрахунків, скільки людей встигло взяти участь в їхній розмові. А в дідуся-менеджера, як бачите, замість бара справжня домашня кухня... мило!

DSC_2885
Просто Бургер-Кінг з мінаретом.

DSC_3240
Не вимагайте пояснень, але я вважаю, що цей голуб явно неєвропеїзований:)

DSC_3266
І нарешті, водій ностальгічного трамвая на Істіклялі, про якого дуже добре написав Богдан.


From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

If you are unable to use this captcha for any reason, please contact us by email at support@dreamwidth.org


 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

moy_compas: (Default)
moy_compas

July 2014

S M T W T F S
  12 345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 08:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios